III. ІСТОРІЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ДОРОЖНЬОГО РУХУ У СВІТІ ТА В УКРАЇНІ. 1. Вік візків і возів

      Необхідність дотримання елементарного порядку руху виникло після закінчення того, як людина перестав задовольнятися пішим способом переміщення і пересів на кінь, і потім – з винаходом колеса – в візок. Правила дорожнього руху з'явилися давно. Іноді вони приймали досить курйозні форми,наприклад, був такий вимога, щоб попереду автомобіля мав бігти хлопчик, гучними криками що сповіщає наближення екіпажу, щоб добропорядні городяни не падали в непритомність від жаху у разі Донецькій залізниці рушійної з кошмарної швидкістю 12 верст за годину смердючого чудовиська. Виникаючі під час руху конфлікти між екіпажами і пішоходами сприяли необхідності здійснення нагляду і функцію контролю, деяких випадках й незвичні покарання злісних порушників. Відомо, наприклад, що у в Давньому Римі, де однією з засобів пересування були колісниці, тут вводили одностороннє рух, а й за дотриманням правил стежили спеціально виділені при цьому люди. З часом функції контролю за безпекою дорожнього руху держава була змушена прийняти. За часів правління на Русі Івана III (XV століття) були відомі загальні правила користування поштовими трактами, що дозволяло на перекладних конях досить швидко долати великі відстані. Першим в історії правителем, який ввів правила дорожнього руху, був Гай Юлій Цезар. Він видав закон, відповідно до якого жінки Риму не мали права керувати колісницями. Ще з січня 1618 року російський цар Петро І видав наказ про правила дорожнього руху. Ці правила обмежували швидкість їзди. Було введено правосторонній рух. Складова Правил дорожнього руху — дорожні знаки. Вони у своєму розвитку пройшли довгий шлях становлення та удосконалення — від верстових, кілометрових стовпів та попереджувального трикутника "Обережно, жаби!" до міжнародної стандартизації. Петро на початку своєї царювання видав прямою вказівкою про забезпечення безпеки дорожнього руху, у якому заборонив їздити без візників на конях. У розпорядженнях адміністрацій різних у кінці XVIII століття знаходимо такі вказівки: «станеться не скоро під'їхати до перехрестя, тоді їхати ще тихіше і дивитися в різні боки, щоб кому ушкодження не вчинити чи з ким не з'їхатися»; «на мости через річки карет не обганяти, а їхати, навпаки, порядно і нескоро». Конкретизація правил тривала й у ХІХ столітті. Безпека руху, свідчать документи, поступово ставало однією з основних функцій поліції. Видана 1883 р. «Інструкція городовим Московської поліції» вручалася кожному городовому, який мав би завжди мати її за собі і вони керуватися у діях. Обов’язками городових «щодо виконання порядку та безпеки на тротуарах, шляхах і бульварах» присвячені в Інструкції 30 параграфів з144-х. Приміром, в §44 наказано:«Спостерігати, щоб за їзді вулицями правлячі кіньми: а чи не їздили в перегонку»

Примітка:

а) не забороняється об'їжджати помірної тихохідних);

б) При спуску вниз, на перехрестях, так само як коли переходять вулицю стримувати коней;

в) поступалися дорогу хрещеним ходам, похоронним та інших процесій, які пройшли частинам військ та арештантським партіям, а за браку місця для проїзду зупинялися, доки проїдуть;

г) не їздили верхиневзнузданних;

д) взимку не їздили на санях без підрізів, що перешкоджають розкату (Примітка: правило це поширюється на селянські вози»).

      Зі стислого екскурсу до минулого стає зрозуміло, що пересування людей допомогою яких би коштів воно ні здійснювалося, потребує певних правилах. Оскільки є правила, то необхідний і той, хто стежив за дотриманням. Зі створенням в 1718 р. поліцейських органів контролю над дотриманням правил руху на Санкт-Петербурзі було покладено на поліцію. Слід зазначити, держава встановлювало як правила, а й кару право їх порушення. Ганна Іоаннівна наказувала їздити лише з загнузданих конях «із усіляким побоюванням і обережністю, струнко», неслухняних ж «бити батога і засилати на каторгу». Згодом правила дорожнього руху були кілька деталізовані. Нині, окрім регулювальника, найголовніший "командир" вуличного руху — світлофор. А його прототипом був семафор, вперше встановлений у Лондоні в 1868 році. 

     Перші електричні світлофори з'явилися в США в 1914 році. Вони мали всього два кольори — червоний і зелений, а до цього просто по черзі відкривалися-закривалися кольорові планшети — екрани. У Нью-Йорку в 1918-му, а в Москві в 1930 році встановлені перші триколірні світлофори. Тільки в 1891 році вперше в Україні, а саме в Одесі, з'явився автомобіль. У 1940 роціприйняті типові правила дорожнього руху. Вони змінювалися, доповнювалися, удосконалювалися кілька сотень раз. Виходячи з вимог міжнародних правил, враховуючи передовий досвід, 1 січня 2002 рокувведені нові "Правила дорожнього руху України". Вони обов'язкові для всіх учасників руху. Всесвітня організація охорони здоров'я вважає, що з десяти дорожніх пригод дев'ять відбувається з вини водіїв. Насамперед через перевищення швидкості, порушення безпечної дистанції, безпечного інтервалу, неуважність, сп'яніння, а також за безпечності пішоходів. На пішоходів — порушників дорожнього руху, накладають штрафи. А якщо це привело до дорожньо-транспортної пригоди, й кримінальну відповідальність? У Франції за перевищення швидкості поліцейський може випустити повітря з усіх коліс автомобіля. На Філіппінах винуватця порушення правил руху не тільки штрафують, але й у примусовому порядку відправляють на 4 години копати або чистити придорожні канави,. прибирати вулиці та сквери, фарбувати огорожі тощо. Упродовж XX ст. кількість автотранспорту у світі невпинно зростала й у 1998 році досягла 700 мільйонів одиниць. У 2010 році його буде вже мільярд.